ПЕРША КОМЕРЦІЙНА ПРИСТАНЬ В МИКОЛАЄВІ

Міський Голова Миколаєва Єгор Григорович Кустов (1786 - прибл. 1836) розглядав торгівлю, як умову зростання добробуту жителів міста і ініціював будівництво ПЕРШОЇ КОМЕРЦІЙНОЇ ПРИСТАНІ НА ПІВДЕННОМУ БУЗІ.

В місті була значна каботажна флотилія. Судна спускались до Миколаєва по річках Південний Буг та Інгул, з Миколаєва ходили до Херсону, Одеси та інших пристаней уздовж узбережжя Дніпровсько-Бузького лиману та Чорного моря. Вивозилися, головним чином, хліб та інші сільськогосподарські продукти, а привозили сіль, ліс та інші необхідні товари.

У 1821 році була ПОБУДОВАНА ПЕРША КУПЕЦЬКА ТОРГОВЕЛЬНА ПРИСТАНЬ в місцевості, яка називалася „ПОПОВА БАЛКА”.

Там, де вул. 1-а Слобідська на півдні підходить до берега Бузького лиману розташувалася дерев’яна пристань у вигляді „Т”-подібного молу. З зовнішньої сторони пристані, на 20-футовій глибині, могли розміститися кормою до 20 каботажних суден, на які вручну, прямо з возів, навантажувалося зерно. З внутрішньої лівої сторони, на 17-футовій глибині, могли стати ще десяток суден, а з правої сторони розміщувалася міська брандвахта.

Пристань була побудована в зручній, захищеній від вітрів бухті, площа акваторії якої дозволяла розмістити десятки суден, які не заважали звичайному судноплавству. Будівництво обійшлося місту майже в 64 тис. руб. Користування пристаню коштувало 1 коп. за 1 чверть (170 кг) відвантаженого зерна. Це дало поштовх більш інтенсивному розвитку хлібної торгівлі. Але розвиток зовнішньої морської торгівлі було неможливо, тому що Миколаїв був головним штабом Чорноморського Флоту Російської Імперії і місто було закритим для заходу іноземних суден.

Перша пристань стала підгрунтям для відкриття на цьому місці у 1862 році Миколаївського комерційного порту.